НАДАЄМО ДОМЕДИЧНУ ДОПОМОГУ ПРИ НЕВІДКЛАДНИХ СТАНАХ:
Воєнний час показує, що в екстрених ситуаціях можна розраховувати лише на власні знання та навички або на людей, здатних надати домедичну допомогу. Кожна секунда має значення, коли мета — врятувати життя. Тож розкажу, як діяти при невідкладних станах, як-от масивна кровотеча, порушення дихання, переохолодження та відмороження, опіки.
Коли надаватимете домедичну допомогу потерпілому, керуйтеся Порядками надання домедичної допомоги особам при невідкладних станах, затвердженими наказом МОЗ від 09.03.2022 No 441.
Масивна кровотеча
Спершу нагадаю ознаки масивної кровотечі:
- кров, що пульсує або швидко витікає з рани;
- пляма крові на одязі або біля постраждалого, яка швидко збільшується;
- порушення або втрата свідомості;
- повна чи часткова ампутація кінцівки вище рівня кисті чи ступні.
Щоб зупинити масивну кровотечу, дотримуйтеся алгоритму.
Крок 1. Натисніть на рану або на судини вище рани руками чи коліном.
Крок 2. Накладіть пов’язку, що тисне.
Крок 3. Якщо кровотеча не спинилася, накладіть джгут.
Крок 4. Затампонуйте рану при кровотечі з рани, яка локалізована в пахвових, пахвинних ділянках, сідниць та основи шиї.
Крок 5. Накладіть компресійну пов’язку.
Знатимете, як надати домедичну допомогу при таких невідкладних станах, як масивна кровотеча, порушення дихання, переохолодження або відмороження, опік. Уміння швидко й правильно реагувати може врятувати життя та зберегти здоров’я потерпілих.
Джгут. Накладіть джгут на одяг або безпосередньо на шкіру на 5—8 см вище рани. Якщо складно визначити точне місце кровотечі, накладайте джгут якомога вище, але не на суглоб. Якщо кровотеча зупинилася й пульс нижче рани відсутній, джгут наклали ефективно.
Обов’язково вкажіть час накладання на самому джгуті та на шкірі потерпілого, наприклад на лобі. Джгут можна залишати на кінцівці до двох годин.
Тампонування. Тампонування рани частіше використовують у місцях «вузлових» кровотеч — пахви, пах. Цей метод також застосовують на кінцівках, особливо в ділянках із великим м’язовим шаром, як-от стегна чи плечі. Не можна тампонувати порожнини тіла — черевну, грудну, малого тазу чи голову. Мета тампонування — стиснути пошкоджені судини в рані за допомогою великої кількості матеріалу, як-от бинт чи марля. Використовуйте гемостатичні губки або бинти, просочені спеціальними хімічними речовинами. Після того як заповнили рану тампоном, натискайте на неї протягом 3—10 хвилин.
Пов’язка. Компресійну пов’язку накладайте безпосередньо на рану. Одна з найефективніших пов’язок — «ізраїльський бандаж». Він складається зі стерильної подушечки, еластичного бинта та пластикового компресійного елемента з фіксатором.
Порушення дихання.
Порушення прохідності дихальних шляхів буває двох видів:
часткове — потерпілий може говорити, кашляти, дихати;
повне — потерпілий не може говорити, дихати, хрипить, робить безмовні спроби кашляти, може знепритомніти.
Залежно від виду порушення дійте за різними алгоритмами.
Дії за часткового порушення дихання
Крок 1. Попросіть потерпілого покашляти.
Крок 2. Якщо дихання нормалізувалося, огляньте потерпілого та за потреби викличте швидку медичну допомогу за номером 103.
Дії за повного порушення дихання
Крок 1. П’ять разів різко вдарте потерпілого між лопатками.
Крок 2. Якщо дихальні шляхи залишаються заблокованими, станьте позаду, обхопіть руками верхню частину живота та зробіть п’ять поштовхів (прийом Геймліха).
Крок 3. Якщо це не допомагає, чергуйте п’ять ударів по спині з п’ятьма поштовхами в живіт створюємо безпечні умови. Якщо потерпілий знепритомнів, покладіть його на спину та викличте швидку медичну допомогу. Якщо він не дихає, розпочніть серцево-легеневу реанімацію:
- виконайте 30 натискань на грудну клітку завглибшки 5—6 см, із частотою 100—120 натискань за хвилину;
- зробіть два вдихи за допомогою маски-клапана, дихальної маски тощо не більше ніж 5 секунд. За відсутності захисних засобів тисніть лише на грудну клітку;
- повторюйте попередні два пункти до приїзду швидкої.
Змінюйте особу, яка натискає на грудну клітку, що дві хвилини.
Переохолодження та відмороження
Розрізняють чотири ступені відмороження:
I ступінь — бліда шкіра, набряк, знижена або відсутня чутливість;
II ступінь — пухирі з прозорою або білою рідиною;
III ступінь — оніміння, втрата чутливості, пухирі з кров’янистою рідиною, запалення через 5—6 днів, некроз
шкіри та підшкірної клітковини, можливе відторгнення нігтів;
IV ступінь — темно-сині ділянки шкіри, некроз, ураження сухожиль і кісток, ризик гангрени кінцівки.
Якщо в потерпілого є ознаки загального переохолодження або відмороження, дійте за алгоритмом:
Крок 1. Доставте потерпілого до теплого приміщення, зніміть промерзлий одяг і взуття. Поступово зігрівайте його сухим теплом.
Крок 2. Викличте швидку медичну допомогу.
Крок 3. Накладіть термоізолювальну пов’язку на уражену ділянку — забинтуйте, обгорніть ватою, поліетиленом і вовняною тканиною.
Крок 4. Дайте потерпілому теплого чаю або кави.
Опіки
Опіки поділяють на чотири ступені:
I ступінь — почервоніння шкіри, набряклість, біль;
II ступінь — сильний біль і почервоніння, відшарування шкіри, міхури з прозорою або каламутною рідиною;
III ступінь — некроз шкіри, щільний струп;
IV ступінь — обвуглення тканин, ушкодження м’язів, сухожиль і кісток.
Коли надаватимете домедичну допомогу, дотримуйтеся алгоритмму.
І пам’ятайте, якщо швидко й правильно допоможете потерпілому, запобіжите ускладненням та оперативно й безпечно доставите до лікарні, то зможете не лише зберегти його здоров’я, а й врятувати життя.
Вітряна віспа (вітрянка) — це високоінфекційне гостре вірусне захворювання, що переважно вражає дітей.
Максимальна кількість тих, хто інфікується, припадає на вікову групу 2–4 роки.
Характеризується вітрянка загальною інтоксикацією і плямисто-папульно-
Після перенесеної інфекції залишається тривалий імунітет. Повторні захворювання бувають рідко. Перебіг вітряної віспи здебільшого легкий. Специфічні ускладнення (менінгоенцефаліт, пневмонія) трапляються рідко.
Однак після перенесеної інфекції збудник, без будь-яких клінічних проявів, може роками зберігатися в організмі та провокувати у старшому віці інші захворювання — оперізувальний герпес, який можна розглядати як пізній рецидив.
Тому важливо вакцтинуватись. Вакцина містить ослаблену форму вірусу. Діти отримують вакцину від вітряної віспи двома дозами. Першу дозу дитина отримує у віці 12 місяців, а другу – у віці 4-6 років. Дітям, які також потребують захисту від кору, свинки або краснухи, друга доза вакцини може даватися як комбінована вакцина від кору, свинки, краснухи та вітряної віспи (MMRV).
Люди, які перехворіли на вітряну віспу до року з моменту народження, все одно повинні вакцинуватися.
Вакцини є дуже безпечними.
Набагато безпечніше отримати вакцину, ніж заразитися вітряною віспою. Загальні реакції на вакцину можуть включати біль, почервоніння та набряк у місці ін’єкції. Впродовж приблизно 2 тижнів після вакцинації може спостерігатися незначне підвищення температури тіла, висипання, яке виглядає як вітряна віспа, але в меншій кількості.
Для запобігання розповсюдженню вірусу прикривайте висипання, поки пухирці не підсохнуть і не покриються кіркою. Нема потреби відкладати вакцинацію через застуду чи іншу легку хворобу.
Проте, якщо у вас є занепокоєння, поговоріть про це зі своїм лікарем.